Зміст
Робота медзакладів під час повітряної тривоги більше не повинна будуватися за єдиним сценарієм, коли сам сигнал автоматично означає зупинку процесів і переміщення всіх людей до укриття. Новий порядок, запроваджений у вересні 2026 року, диференціює дії медичної системи залежно від рівня повітряної загрози — жовтого або червоного. Це дозволяє одночасно враховувати два критично важливі фактори: фізичну безпеку людей і ризики, які виникають через переривання лікування.
Головний принцип залишається незмінним: медичну допомогу, зупинка якої може становити небезпеку для життя або здоров’я пацієнта, не припиняють через повітряну тривогу. Тому операція, реанімаційні заходи, інтенсивна терапія чи інший критичний процес потребують іншого алгоритму, ніж планова консультація або процедура, яку можна безпечно перенести. За високого рівня загрози важливим стає не формальне виконання команди «всі в укриття», а оцінка того, чи можна перемістити конкретного пацієнта без додаткового ризику.
Ці правила стосуються не лише стаціонарних лікарень. Вони охоплюють заклади первинної та амбулаторної допомоги, екстрену медичну допомогу, систему крові та інших суб’єктів сфери охорони здоров’я. Фактично йдеться про єдину модель роботи медичної системи під час повітряної загрози, де рівень небезпеки визначає режим роботи, але критично необхідна допомога залишається безперервною.
Що змінили нові правила роботи медзакладів під час повітряної тривоги
Новий порядок роботи медичної системи під час повітряних тривог фактично змінює сам підхід до безпеки. Раніше сигнал тривоги часто сприймався як універсальний тригер для максимально швидкого припинення роботи та переходу до укриття. Тепер рішення має залежати не лише від факту оголошення тривоги, а від конкретного рівня повітряної загрози та ризику, який створить зупинка медичної допомоги. Уряд запровадив окремі правила для жовтого й червоного рівнів, а МОЗ прямо пов’язує цю модель із необхідністю одночасно захищати людей і не переривати критично важливе лікування.
Головний принцип нової моделі безпеки
Ключова зміна полягає в тому, що фізична безпека і безперервність медичної допомоги більше не розглядаються як два взаємовиключні завдання. Медичний заклад повинен забезпечувати обидва напрями одночасно.
Сам по собі сигнал «Повітряна тривога» не означає, що всі процедури мають бути негайно припинені. Передусім враховується рівень загрози. За жовтого рівня заклади охорони здоров’я продовжують працювати у звичайному режимі, забезпечуючи працівникам, пацієнтам і відвідувачам доступ до укриттів. За червоного рівня передбачається переміщення до захищених приміщень, однак допомога, яку небезпечно перервати, продовжується.
Другий критерій — наслідки припинення конкретного медичного процесу. Для планової консультації пауза може не створювати суттєвої загрози. Для операції, реанімації, інтенсивної терапії або іншого втручання, від якого безпосередньо залежить стан пацієнта, ситуація принципово інша. Тут механічне виконання правила «зупинити все і перейти до укриття» саме по собі може створити додатковий ризик.
Тому нова модель фактично вимагає від закладу не одного універсального сценарію, а здатності швидко визначити, що можна призупинити, що потрібно перенести в безпечніше місце, а що має продовжуватися без перерви.
Кого стосуються встановлені вимоги
Правила не обмежуються великими лікарнями або стаціонарами. МОЗ зазначає, що порядок поширюється на первинну та амбулаторну допомогу, екстрену медичну допомогу, систему крові та інших суб’єктів у сфері охорони здоров’я.
На практиці це означає, що систему дій мають вибудовувати різні ланки медичної допомоги. Йдеться не тільки про лікарів і медичних сестер, а й про диспетчерів, адміністративний персонал, працівників служб безпеки та цивільного захисту. При цьому правила стосуються безпеки всіх людей, які перебувають у закладі:
- пацієнтів, у тому числі маломобільних і тих, кого неможливо швидко транспортувати;
- медичних і немедичних працівників;
- донорів;
- відвідувачів та осіб, які супроводжують пацієнтів;
- бригад екстреної допомоги та персоналу диспетчерських служб.
Такий підхід важливий саме тому, що одна й та сама повітряна загроза створює різні операційні завдання для приймального відділення, амбулаторії, операційного блоку чи станції екстреної допомоги.
Чому рівень загрози тепер визначає алгоритм дій
Диференціація дозволяє уникнути двох крайнощів: ігнорування небезпеки та повної зупинки медичної системи при кожному сигналі тривоги. За жовтого рівня пріоритетом залишається продовження роботи з гарантованим доступом до укриття. За червоного рівня захисні заходи посилюються, а переміщення людей стає основним сценарієм там, де воно можливе без додаткової небезпеки.
Саме тому правила роботи медзакладів під час повітряної тривоги тепер потрібно сприймати не як одну команду для всіх, а як систему рішень, у якій рівень загрози визначає режим роботи, а клінічна ситуація пацієнта — межі допустимого переривання допомоги.
Жовтий і червоний рівні загрози та алгоритм дій медзакладу
Диференціація повітряної загрози на жовтий і червоний рівні потрібна не для формального поділу сигналів, а для вибору різної моделі роботи медичного закладу. За менш інтенсивного сценарію медична діяльність може продовжуватися у звичайних приміщеннях, тоді як за вищого рівня небезпеки пріоритет зміщується до організованого переміщення людей у захищені зони. При цьому в обох випадках зберігається базовий принцип: медичну допомогу, яку небезпечно переривати, не зупиняють.
Робота медзакладу за жовтого рівня
Жовтий рівень повітряної загрози МОЗ пов’язує з дроновими атаками. За такого сигналу заклад охорони здоров’я не припиняє роботу і може продовжувати медичну діяльність у тих самих приміщеннях, де вона здійснюється у звичайних умовах. Водночас адміністрація повинна забезпечити працівникам, пацієнтам і відвідувачам доступ до укриття. Перехід туди за жовтого рівня здійснюється на власний розсуд людини.
Тобто жовтий рівень не означає, що вимоги безпеки стають другорядними. Навпаки, він вимагає від закладу готовності швидко перейти до більш захищеного режиму без хаотичного згортання роботи. Укриття має бути реально доступним, а не існувати лише формально в документах. Пацієнт або працівник повинен розуміти, де воно розташоване, яким маршрутом туди пройти і чи можна скористатися ним з урахуванням стану здоров’я або мобільності.
Якщо повноцінне укриття недоступне або його неможливо досягти в конкретній ситуації, особливого значення набувають приміщення з найменшим ризиком ураження. Саме тому ще до оголошення тривоги адміністрація має визначити не одну «точку безпеки», а декілька реалістичних варіантів для різних підрозділів і груп пацієнтів.
Робота медзакладу за червоного рівня
Червоний рівень означає значно вищу небезпеку — ракетну, ракетно-дронову або масовану дронову загрозу. За такого сценарію працівники та пацієнти мають переміщуватися до укриття, якщо це можна зробити у розумний строк і без створення додаткової загрози для життя. Якщо безпечне переміщення неможливе, використовують доступні місця з найменшим ризиком ураження.
Сам критерій «розумного строку» тут принциповий. У лікарні недостатньо знати, що укриття знаходиться, наприклад, у підвалі іншого корпусу. Потрібно враховувати час фактичного транспортування, стан пацієнта, потребу в кисні, моніторингу чи іншому обладнанні, пропускну здатність ліфтів і коридорів, наявність персоналу для супроводу.
Саме тому переміщення не повинно перетворюватися на самоціль. Якщо транспортування створює вищий ризик, ніж перебування пацієнта в найбезпечнішій доступній зоні, механічне виконання вимоги про евакуацію може погіршити ситуацію. Кабінет Міністрів окремо зазначає, що пацієнти, яких неможливо перемістити, продовжують отримувати лікування у найбезпечніших доступних приміщеннях.
Коли переміщення пацієнта може бути небезпечнішим за перебування на місці
Для лікарні рішення про переміщення фактично завжди лежить між трьома ризиками: ризиком залишитися на місці, ризиком самого транспортування та ризиком перервати лікування.
Наприклад, для людини, яка самостійно пересувається і перебуває на плановій консультації, перехід до укриття зазвичай організаційно простий. Але зовсім інша ситуація виникає з пацієнтом на штучній вентиляції легень, під час операції, інтенсивної терапії чи іншого втручання, яке залежить від постійного моніторингу та обладнання.
Тому адміністрації недостатньо скласти загальний евакуаційний план. Потрібно заздалегідь визначити, які групи пацієнтів можуть переміщуватися самостійно, кому потрібен супровід, кого можна транспортувати лише з обладнанням, а для кого необхідно передбачити максимально захищене місце безпосередньо поруч із зоною лікування.
Практичне застосування
У реальній роботі алгоритм можна звести до шести послідовних кроків:
- після сигналу уточнити встановлений рівень повітряної загрози;
- оцінити, які підрозділи та пацієнти потребують зміни режиму роботи;
- визначити, кого можна перемістити без додаткового ризику;
- організовано перевести таких людей до укриття або іншої визначеної захищеної зони;
- залишити нетранспортабельних пацієнтів у найбезпечнішому доступному місці з необхідним медичним наглядом;
- безперервно продовжувати допомогу, припинення якої може становити загрозу для життя або здоров’я.
Такий підхід робить дії медзакладу під час повітряної тривоги керованими: рішення визначається не самим фактом сигналу, а поєднанням рівня загрози, можливості безпечного переміщення та клінічної потреби конкретного пацієнта.
Медична допомога яку не можна припиняти під час повітряної тривоги
Навіть за червоного рівня повітряної загрози лікарня не переходить у режим повної зупинки. Ключовий критерій тут — не назва процедури сама по собі, а ризик для пацієнта в разі її переривання або відкладення. Новий порядок прямо передбачає, що допомога, припинення якої може становити небезпеку для життя чи здоров’я, має продовжуватися незалежно від рівня загрози.
Саме тому для медзакладу принципово важливо заздалегідь визначити перелік процесів, які не можуть бути просто поставлені «на паузу», а також приміщення, обладнання і персонал, необхідні для їх безперервного виконання.
Операції реанімація та інтенсивна терапія
Найочевидніша група — втручання, під час яких навіть коротке припинення може створити безпосередню загрозу життю. Уряд окремо називає серед таких процесів операції, реанімацію та інтенсивну терапію.
До цієї ж логіки належать анестезіологічне забезпечення, штучна вентиляція легень, постійний моніторинг життєвих показників та інші процеси, де стан пацієнта підтримується безперервно. Вторинне медичне джерело, яке переказує постанову КМУ №1158 від 21 вересня 2026 року, прямо включає до переліку процесів, що можуть тривати незалежно від рівня загрози, хірургічні втручання, анестезіологічне забезпечення, інтенсивну терапію, ШВЛ і реанімаційні заходи.
Для адміністрації це означає, що операційна чи реанімація не можуть розглядатися як звичайне приміщення, яке просто залишають після сигналу. Потрібно заздалегідь передбачити максимально захищену зону роботи, резервне живлення, можливість продовження вентиляції та моніторингу, а також алгоритм для пацієнтів, яких фізично неможливо безпечно перемістити.
Гемодіаліз пологи та інші безперервні процеси
До процесів, які не можна механічно перервати, належать також гемодіаліз і пологи. Їх специфіка відрізняється від операційної чи реанімаційної допомоги, але організаційний принцип той самий: якщо зупинка процедури створює ризик для пацієнта, пріоритетом стає безпечне продовження лікування.
Тут особливо важливо уникати спрощення. Сигнал тривоги не означає, що кожна процедура автоматично продовжується саме там, де почалася. Заклад повинен мати сценарій, який враховує доступність захищеного приміщення, можливість транспортування, підключення обладнання та потребу в безперервному спостереженні.
Уряд окремо доручив посилити захист операційних, реанімаційних, пологових і приймальних відділень, а також приміщень із резервними джерелами живлення та критично важливим обладнанням.
Невідкладні стани з обмеженим терапевтичним вікном
Окрема категорія — стани, де проблема полягає не в тому, що вже розпочату процедуру неможливо зупинити, а в тому, що затримка з початком лікування сама по собі погіршує прогноз.
До таких ситуацій належать, зокрема, гострий коронарний синдром та ішемічний інсульт. У матеріалі, що деталізує постанову КМУ №1158, окремо зазначено реперфузійну терапію при гострому коронарному синдромі, а також тромболізис і тромбоектомію при ішемічному інсульті. Такі втручання не повинні відкладатися лише через повітряну тривогу, оскільки мають обмежене терапевтичне вікно.
Іншими словами, тут діє інша логіка ризику. Для операції небезпечно перервати вже розпочате втручання, а при гострому інсульті чи коронарному синдромі небезпечно втратити час до початку лікування.
Тому невідкладна медична допомога під час повітряної тривоги має залишатися доступною. Уряд прямо встановив, що пацієнтів з екстреними та невідкладними станами приймають незалежно від рівня повітряної загрози.
Що відбувається з плановою допомогою
З плановою допомогою підхід інший. За червоного рівня нові планові втручання, які можна безпечно відтермінувати, не повинні розпочинатися. Водночас саме слово «планова» не означає автоматично «неважлива»: якщо відкладення створює загрозу здоров’ю або життю пацієнта, рішення має визначатися медичною необхідністю.
Практично це означає, що медзаклад має заздалегідь розділити процеси на кілька груп:
- допомога, яку не можна переривати;
- допомога, яку потрібно розпочати без зволікання через обмежене терапевтичне вікно;
- планові втручання, які можна безпечно перенести;
- консультації, які за наявності технічних умов можна провести дистанційно або організувати в укритті.
Такий поділ дозволяє уникнути двох небезпечних крайнощів: безумовного продовження всього графіка та повної зупинки лікарні. Повітряна тривога змінює режим роботи, але не скасовує клінічну пріоритетність. Саме ця логіка має лежати в основі внутрішнього алгоритму кожного медичного закладу.
Екстрена допомога та робота медичних служб під час загрози
Система екстреної медичної допомоги під час повітряної загрози має працювати безперервно. Це принципова відмінність від планових процесів, які за високого рівня небезпеки можуть бути перенесені. Для пацієнта з гострим станом очікування завершення тривоги саме по собі може створювати додатковий ризик, тому офіційний порядок передбачає продовження приймання викликів, виїздів бригад і госпітального прийому незалежно від рівня загрози.
Приймання пацієнтів з екстреними та невідкладними станами
Жовтий або червоний рівень повітряної загрози не є підставою для відмови пацієнту, який потребує екстреної чи невідкладної допомоги. Уряд прямо визначив, що таких пацієнтів медичні заклади приймають незалежно від рівня загрози.
Для приймального відділення це означає необхідність працювати у двох площинах одночасно. З одного боку, потрібно забезпечити максимально можливий захист пацієнта і персоналу, а за червоного рівня — використовувати укриття або інші найбезпечніші доступні приміщення. З іншого — не можна допустити, щоб організаційне переміщення фактично стало причиною затримки допомоги при стані, де рахунок іде на хвилини.
Тому приймальне відділення має бути частиною загального алгоритму цивільного захисту лікарні, а не працювати за окремою логікою «прийом зупиняється до відбою». Особливо це стосується пацієнтів із гострими серцево-судинними, неврологічними, травматологічними та іншими станами, де час до початку лікування безпосередньо впливає на прогноз.
Диспетчерські служби під час повітряної тривоги
Оперативно-диспетчерська служба є точкою, через яку проходить весь потік екстрених викликів, тому її зупинка фактично паралізувала б систему екстреної допомоги. Нові правила прямо передбачають, що диспетчерські служби центрів екстреної медичної допомоги мають безперервно приймати та опрацьовувати виклики незалежно від рівня загрози.
При цьому безперервність роботи має забезпечуватися не ціною безпеки персоналу. МОЗ зазначає, що диспетчерські пункти повинні розміщуватися в укриттях; там само між виїздами мають перебувати медичні працівники бригад.
На практиці стійкість диспетчерської служби залежить не лише від фізично захищеного приміщення, а й від технічної резервованості. Критичними стають стабільне живлення, альтернативні канали зв’язку, працездатність інформаційних систем та можливість продовжувати приймати й передавати виклики навіть у разі пошкодження частини інфраструктури.
Виїзд бригади екстреної медичної допомоги
Повітряна тривога також не означає автоматичного скасування виїздів. Уряд прямо вказує, що бригади екстреної медичної допомоги продовжують виїжджати до пацієнтів.
Водночас потрібно розрізняти три різні речі: роботу системи загалом, рішення про направлення бригади та можливість фізично потрапити безпосередньо до місця ураження. Якщо виклик надходить із території, де щойно відбувся обстріл або зберігається безпосередня небезпека, доступ бригади визначається з урахуванням актуальної інформації про безпеку.
Тому правильна модель роботи — не «тривога означає відсутність виїздів», а безперервна робота екстреної системи з оцінкою безпечності конкретного маршруту та місця події. Саме такий підхід дозволяє одночасно не залишати пацієнта без допомоги і не перетворювати медичну бригаду на додаткову групу ризику.
Підготовка медзакладу до роботи під час повітряної загрози
Реальна готовність лікарні починається не в момент оголошення тривоги. Вона формується заздалегідь — через маршрути, розподіл відповідальності, захищені приміщення, резервне живлення та чітке розуміння того, які процеси не можна припиняти. Нові правила фактично переводять роботу медзакладів під час повітряної тривоги з реактивної моделі у керовану систему безпеки. Уряд окремо наголошує на необхідності захисту критичних відділень, резервних джерел живлення та обладнання, від якого залежить безперервність лікування.
Внутрішній алгоритм дій персоналу
Універсальної команди «всі в укриття» недостатньо. Внутрішній алгоритм повинен описувати, що відбувається після отримання сигналу буквально на рівні ролей і дій.
Має бути зрозуміло, хто підтверджує перехід до відповідного режиму, хто координує відділення, хто відповідає за пацієнтів і відвідувачів, якими маршрутами відбувається переміщення та де продовжується критична допомога. Окремо потрібно визначити пацієнтів, яких неможливо швидко або безпечно транспортувати, та процеси, переривання яких створює більший ризик, ніж перебування у найбезпечнішому доступному приміщенні.
Такий алгоритм має бути робочим документом, а не формальною інструкцією. Якщо під час реальної тривоги персонал починає з’ясовувати, хто має перевозити пацієнта з ШВЛ або де підключити обладнання в захищеній зоні, система фактично вже запізнилася.
Укриття і приміщення з найменшим ризиком ураження
Наявність укриття сама по собі ще не означає готовність медичного закладу. Воно повинно бути доступним у реальних умовах роботи: з урахуванням каталок, крісел колісних, маломобільних пацієнтів, обладнання та часу, необхідного на переміщення.
Важливі зрозуміла навігація, вільні маршрути, достатній простір та можливість продовжувати визначені медичні процеси. Новий порядок прямо передбачає, що пацієнтів, яких неможливо перемістити, продовжують лікувати в найбезпечніших доступних приміщеннях. Там, як і в укриттях, може надаватися медична допомога, здійснюватися відпуск лікарських засобів і розміщуватися пацієнти.
Саме тому для кожного корпусу або відділення бажано мати не лише основне укриття, а й заздалегідь визначені альтернативні захищені зони на випадок, коли переміщення до нього є надто тривалим або небезпечним.
Захист критичних зон лікарні
Не всі приміщення мають однакове значення для безперервності роботи. Найвищого рівня захисту потребують зони, де лікування важко або неможливо швидко перенести.
Уряд окремо доручив посилити захист операційних, реанімаційних, пологових і приймальних відділень, приміщень із резервними джерелами живлення та критично важливим медичним обладнанням. Особливу увагу рекомендовано приділяти місцям перебування пацієнтів, яких неможливо оперативно перемістити.
До цієї логіки на рівні конкретного закладу також можуть входити відділення інтенсивної терапії, гемодіалізу, диспетчерські пункти та інші зони, від яких залежить життєзабезпечення або координація допомоги.
Резервне живлення зв’язок і критичне обладнання
Стійкість медзакладу не завершується на дверях укриття. Навіть добре захищене приміщення втрачає функціональність, якщо зникає електроживлення, зв’язок або можливість використовувати критичне обладнання.
Тому система готовності повинна охоплювати автономні та резервні джерела електроенергії, живлення апаратів ШВЛ, моніторів, інфузійних систем та іншої життєво важливої техніки, а також резервування комунікацій. МОЗ продовжує посилювати енергетичну автономність лікарень саме для збереження роботи критичних підрозділів у разі пошкоджень або відключень централізованої інфраструктури.
Не менш важливо забезпечити працездатність медичних інформаційних систем, диспетчеризації та внутрішнього зв’язку. У кризовій ситуації відмова комунікації може бути не менш критичною, ніж відмова окремого апарата.
Стійкість лікарні визначається не тільки здатністю укрити людей, а й здатністю продовжувати життєво необхідні процеси.
Практичне застосування
Для внутрішньої перевірки готовності медзакладу варто пройти короткий чекліст:
- визначені основні укриття та найбезпечніші альтернативні приміщення;
- затверджені реальні маршрути переміщення з урахуванням каталок і маломобільних пацієнтів;
- призначені відповідальні за координацію кожного підрозділу;
- визначені пацієнти та категорії пацієнтів, яких складно або неможливо швидко перемістити;
- складений перелік медичних процесів, які не можна безпечно переривати;
- визначені та максимально захищені критичні зони;
- перевірені резервні джерела живлення та запас автономності;
- передбачені альтернативні канали зв’язку;
- персонал знає свої дії без необхідності шукати інструкцію під час тривоги;
- алгоритм регулярно відпрацьовується та коригується після навчань або реальних ситуацій.
У підсумку підготовлений медзаклад — це не будівля з формально позначеним укриттям, а система, у якій безпека людей, клінічні пріоритети та стійкість інфраструктури працюють як єдине ціле.
Ефективна робота медзакладу під час повітряної тривоги ґрунтується не на одному універсальному правилі, а на послідовній оцінці ситуації. Спочатку визначається рівень загрози, далі — можливість безпечно перемістити пацієнтів і персонал, після чого обирається укриття або найбезпечніше доступне приміщення. Паралельно заклад має забезпечити безперервність критичної та екстреної допомоги, а також підтримати роботу обладнання, зв’язку й інших систем, від яких залежить лікування.
Ключове завдання адміністрації — зробити так, щоб ці рішення не доводилося винаходити вже після сигналу тривоги. Маршрути переміщення, відповідальні працівники, категорії нетранспортабельних пацієнтів, перелік процесів, які не можна переривати, резервне живлення та захищені зони мають бути визначені заздалегідь.
Саме тому готовність лікарні вимірюється не швидкістю реакції на сирену, а якістю попередньо побудованої системи. Чим детальніше відпрацьовані сценарії до початку загрози, тим менше імпровізації залишається в момент, коли ціна помилки особливо висока.
Глосарій термінів та концептів
- Жовтий рівень повітряної загрози — режим, пов’язаний насамперед із загрозою дронових атак. Медзаклад продовжує роботу, а пацієнтам, працівникам і відвідувачам має бути забезпечений доступ до укриття або безпечнішого приміщення.
- Червоний рівень повітряної загрози — підвищений рівень небезпеки, що може бути пов’язаний із ракетною, ракетно-дроновою або масованою дроновою атакою. За такого рівня пріоритетом стає організоване переміщення людей до укриття, якщо це можна зробити без додаткового ризику.
- Приміщення з найменшим ризиком ураження — найбезпечніша доступна зона в будівлі, яку використовують, коли переміщення до повноцінного укриття неможливе, надто тривале або небезпечне для пацієнта.
- Безперервність медичної допомоги — принцип, за яким життєво важливі та критичні медичні процеси не припиняються через повітряну тривогу, якщо їх зупинка може становити загрозу для життя або здоров’я пацієнта.
- ШВЛ — штучна вентиляція легень, тобто апаратна підтримка або заміщення самостійного дихання пацієнта. Її переривання може бути критично небезпечним, тому такі пацієнти потребують окремого захищеного алгоритму.
- Реперфузійна терапія — лікування, спрямоване на якнайшвидше відновлення кровотоку в судині, заблокованій тромбом. Застосовується, зокрема, при гострому коронарному синдромі та належить до втручань, де затримка може суттєво погіршувати прогноз.
- Тромболізис — медикаментозне розчинення тромбу для відновлення кровотоку. Метод має обмежене терапевтичне вікно, тому його не можна безпідставно відкладати через сигнал повітряної тривоги.
- Тромбоектомія — механічне видалення тромбу із судини, зокрема при окремих видах ішемічного інсульту. Ефективність процедури значною мірою залежить від швидкості її виконання.
- Нетранспортабельний пацієнт — пацієнт, переміщення якого в конкретний момент може створити більший ризик, ніж перебування на місці. Для таких людей заздалегідь визначають найбезпечнішу доступну зону та умови продовження лікування.
- Критична медична інфраструктура — сукупність приміщень, обладнання, джерел живлення, систем зв’язку та інших ресурсів, без яких неможливо підтримувати життєво важливі медичні процеси. Її стійкість напряму визначає здатність лікарні працювати під час загрози.
